ПОНОМАРЬОВ
Олександр Вячеславович

Біографія

Народився в Бахмуті. Навчався у місцевій школі № 22. Фах токаря здобув у Бахмутському професійному училищі № 75. Працював за спеціальністю на одному з підприємств міста. Після проходження строкової військової служби був водієм на заводі кольорових металів, а згодом став майстром з ремонту автомобілів. Працював на СТО до початку повномасштабного вторгнення рф.

«Техніка була його захопленням. Він умів робити все — мав золоті руки. У місті Олександра знали як вправного майстра з ремонту автомобілів. До нього зверталися по допомогу і цінували як професіонала. Бувало, що й додому приїжджали, аби він допоміг полагодити авто», — розповідає мама Олександра Галина Зіновіївна.

Разом із дружиною Наталею Олександр виховував доньку. Старший син у лавах ЗСУ захищав Україну від російської агресії.

У 2022 році Олександр евакуювався на Черкащину, де продовжив займатися улюбленою справою. У червні 2025 року був мобілізований. Служив у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса на посаді інспектора прикордонної служби.

11 вересня 2025 року сержант Олександр Пономарьов, виконуючи бойове завдання, загинув поблизу Костянтинівки Донецької області під час артилерійського обстрілу.

22 червня 2026 року Олександра Пономарьова поховали у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

У Героя залишилися дружина, донька, син та батьки.