СИДОРЕНКО
Сергій Анатолійович
почесна медаль 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя»,
медаль «Захиснику Вітчизни»,
нагрудний знак «Учасник АТО»,
почесна відзнака «Учасник бойових дій»,
почесна відзнака «Захиснику України – Герою Бахмутської громади»
Біографія
Народився в місті Бахмут Донецької області. Закінчив 9 класів у школі селища Опитне Бахмутського району. Здобув спеціальність водія-тракториста у Бахмутському професійно-технічному училищі №147. Працював трактористом у Бахмутській дослідній станції розсадництва Інституту садівництва НААН України. Потім — слюсарем на фармфабриці. Був вправним водієм, мав здібності до техніки й володів правами на керування всіма категоріями транспортних засобів.
З 2007 по 2009 роки проходив строкову службу в лавах української армії на посаді водія тягача. Після демобілізації працював на СТО.
У лютому 2017 року підписав контракт на військову службу в 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді Збройних Сил України. Служив на посаді начальника польової лазні взводу матеріального забезпечення, командир взводу ПММ танкового батальйону (водій), в/ч А0989. Сергій двічі підписував контракт, а втретє був призваний на військову службу під час мобілізації. Оборону Батьківщини розпочав із Генічеська Херсонської області. Обороняв населені пункти рідного Донбасу та сусідніх регіонів по всій лінії фронту: Донецьк, Карлівка, Красногорівка, Первомайськ, Піски, Бахмут, Павлоград, Гуляйполе Запорізької області.
З 17 лютого 2023 року бригада зайняла сектор оборони на Бахмутському напрямку — від міста Часів Яр до села Міньківка — з наджорстокими, кровопролитними боями. На цьому напрямку, під селом Маркове Костянтинівської міської громади Краматорського району, в одну фатальну мить закінчилася його війна…
Молодший сержант Сергій Сидоренко загинув під час виконання бойового завдання внаслідок влучання дрона.
«Сергій завжди був моїм захисником. Ми були дуже близькі. З ним можна було поділитися будь-чим, посекретничати, посміятися, просто поговорити. Він умів залишатися життєлюбним навіть у найважчі часи — усміхнений, уважний до інших, завжди готовий підтримати», — згадує сестра Сергія Оксана. — «Не встиг створити сім’ю, виховати дітей, збудувати власний дім. Майже сім років він служив Україні, брав участь в обороні держави, захисті населення та протидії російській агресії».
У Сергія Сидоренка залишилися батько Анатолій Олександрович та молодша сестра Оксана.